У наш час технології впроваджуються всюди, навіть у неприступні куточки нашого життя. Однак, коли йдеться про застосування штучного інтелекту в державному управлінні, багато хто починає задаватися питанням: наскільки це дійсно ефективно?
Під виглядом оптимізації та поліпшення уряди всього світу все частіше звертаються до штучного інтелекту для автоматизації їх процесів прийняття рішень. Але за цими блискучими обіцянками ховаються не лише потенційні вигоди, а й серйозні погрози.
По-перше, як часто буває, такі технологічні рішення супроводжуються великими витратами на їхнє впровадження та підтримку. Гроші, які могли б бути спрямовані на реальні потреби суспільства, витрачаються на значні контракти з великими технологічними компаніями, залишаючи в тіні безліч інших проблем, які потребують негайного вирішення.
По-друге, питання прозорості та конфіденційності даних стають все більш актуальними. Під виглядом оптимізації державних служб наші особисті дані стають предметом масового збору та обробки, часто без нашого відома чи згоди. Це створює потенційні загрози для нашої конституційної приватності та громадянських свобод.
Крім того, автоматизація рішень, можливо, приречена на нашу здатність критичного мислення та аналізу. У світі, де штучний інтелект приймає більшість рішень, ми ризикуємо втратити здатність розуміти і пояснювати логіку за цими рішеннями. Це може призвести до втрати нашої індивідуальної автономії та самовизначення.
Таким чином, хоча штучний інтелект обіцяє оптимізувати державні служби та ухвалення рішень, ми повинні пам'ятати про ціну, яку ми платимо за цю технологічну ілюзію. Замість того, щоб просто довіряти сліпо владі та їх технологічним партнерам, нам слід залишатися пильними та вимагати більш прозорого та відповідального використання штучного інтелекту в державному управлінні
